Афиша...
Від Національної музичної академії України імені П.Чайковського, що на Хрещатику, попростуйте вгору старовинною вулицею Городецького, і за якісь хвилини у вашому серці спалахне радість - вразить казкова чарівність біло-блакитної будівлі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
У 1998 році приміщенню виповнилося 100 років. Воно овіяне легендами: побудоване на місці природного ставка, ось вже вік вабить і чаклує людей мистецькою магією...
Тут із своїми колективами виходили до глядачів видатні митці - Микола Соловцов, Коте Марджанішвілі, Лесь Курбас, а з 1926 року знаменита сцена належить франківцям.
Театр імені Івана Франка засновано у Вінниці 1920 року. Очолив його видатний український митець Гнат Петрович Юра. Відкриття театру відбулося 28 січня 1920 року виставою "Гріх" В.Винниченка. За віком виконавців це була трупа молодіжна. До неї входили актори, котрі згодом увійшли в історію української сцени як видатні митці - Г.Юра, А.Бучма, Й.Гірняк, М.Крушельницький, Ф.Барвінська, О.Горська, М.Братерський, П.Нятко, К.Блакитний, О.Рубчаківна, М.Пилипенко, С.Семдор, О.Юра-Юрський, Т.Юра та ін. Театр працював напружено: лише за перший сезон показав 23 прем`єри. Вистави користувалися надзвичайним успіхом у Вінниці, Черкасах, Кременчуку, Олександрії, Проскурові, Кам`янці-Подільському та інших містах. Преса гаряче вітала талановитий "театр нової доби".
Праця перших 3 років хай у скрутних пересувних умовах дала блискучий результат: колектив досяг одностайного визнання своєї творчої потужності з боку глядачів, громадськості. Як наслідок цього, франківці одержали запрошення стаціонарно працювати в Харкові, котрий був тоді столицею України.
Перший харківський сезон розпочався з осені 1923 року. "Провінційний" театр перетворюється на великий столичний, стаціонарний колектив.
Крім Г.Юри режисуру здійснюють Є.Коханенко, К.Кошевський, Б.Глаголін. Здібним сценографом утверджує себе М.Драк. Кращі вистави харківського періоду, позначені духом експериментальних пошуків: "Лісова пісня" Лесі Українки, "Ревізор" М.Гоголя, "Полум`ярі" А.Луначарського, "Свята Йоанна" Б.Шоу, "97" М.Куліша та ін.
Україна в цей час мала кілька талановитих театрів, між якими встановлювалися стосунки творчого змагання. Франківці відстоювали свою художню програму, власний мистецький стиль найчастіше у "поєдинках" з театром "Березіль", яким керував Лесь Курбас. Врешті подібний творчий неспокій всім йшов на користь.
Влітку 1926 року театр ім. І.Франка рішенням уряду переводиться із столичного Харкова до Києва, а з Києва до Харкова їде театр "Березіль". Франківці не сумували з цього приводу, а відразу по приїзді до Києва почали активно вивчати запити нового глядача, розгорнули роботу над свіжим репертуаром.
Від 30 вересня 1926 року, коли в прекрасному приміщенні колишнього театру "Соловцов" було показано "Вій" Остапа Вишні (за М.Гоголем), франківці прийняли "київське похрещення" і працюють в цьому місті ось вже понад 70 років.
Незмінність художнього керівництва театру (Г.Юра очолював колектив з 1920 до 1966 року) стабілізувала його художню програму, яку можна визначити як будівництво театру народного, реалістичного, що цінує традиції театру корифеїв, проте схильний і до новаторських пошуків.
Особливо творчо зміцнився театр ім. І.Франка в 30-і роки, коли його акторське ядро склали такі видатні майстри, як А.Бучма, Н.Ужвій, Ю.Шумський, Г.Борисоглібська, Ю.Мілютенко, В.Добровольський, П.Нятко, Є.Пономаренко, М.Яковченко, М.Братерський та ін. Колектив уславляє себе талановитими постановками вітчизняної та світової класики - "Весілля Фігаро" П.Бомарше, "Суєта" І.Карпенка-Карого, "Дон Карлос" Ф.Шіллера, "Борис Годунов" О.Пушкіна. Особливо яскравою вийшла постановка Г.Юри драми І.Франка "Украдене щастя". Популярністю користуються вистави на сучасну тему за п'єсами О.Корнійчука "Платон Кречет", "В степах України".
У 1940 році театр одержав звання академічного.
У період Великої Вітчизняної війни колектив працює в евакуації - в Семипалатинську і Ташкенті. Дві фронтові бригади обслуговують бійців на передових лініях боротьби з фашистами.
Франківські артисти активно знімалися в кіно. Зокрема роль партизанки Олени Костюк, зіграна Наталією Ужвій у кінострічці "Райдуга" за повістю В.Василевської, як і сам фільм, що одержав нагороду американської кіноакадемії - "Оскара", стала класикою світового кіномистецтва.
Від 40-років розширюється коло франківської режисури. Тут працюють Б.Норд, Б.Тягно, Б.Балабан, М.Крушельницький, В.Івченко, В.Гаккебуш, БІД 50-х років - В.Оглоблін, В.Крайниченко, В.Харченко, від 60-х - Д.Алексідзе, В.Скляренко, Д.Лизогуб, Б.Мешкіс, О.Барсегян, Д.Чайковський, від 70-х - С.Сміян та інші.
Кращі франківські сценографи надають виставам образно-художнього виміру. Поруч з М.Драком - новатор В.Меллер, самобутній митець-філософ Д.Лідер, його учень А.Александрович-Дочевський.
На цій сцені виявився талант композиторів Н.Прусліна, Ю.Мейтуса. С.Жданова, К.Данькевича, Л.Ревуцького, П.Козицького, В.Рождественського, А.Філіпенка. О.Білаша, М.Скорика, та інших.
Останні 22 роки біля режисерського керма Першої української сцени стоїть визначний режисер Сергій Данченко, а в акторському складі славу перейняли Богдан Ступка і Степан Олексенко, Юлія Ткаченко і Станіслав Станкевич, Марина Герасименко і Наталя Лотоцька, Віталій Розстальний і Володимир Нечепоренко, Анатолій Хостікоєв і Наталя Сумська, Богдан Бенюк і Лариса Кадирова, а також Ірина Дорошенко, Поліна Лазова, Людмила Смородіна, Лесь Задніпровський, Михайло Крамар, Олег Шаварський, Олексій Богданович, Володимир Коляда, Любов Кубюк та багато інших.
"Данченківське" покоління франківців сміливе у тематичному і жанровому доборі вистав, пошуках свіжих виражальних засобів. Шануючи кращі національні традиції, театр прагне ближче стояти до надбань сучасного європейського мистецтва. Ви погодитесь з цим, переглянувши такі постановки, як "Енеїда" І.Котляревського та "Тев`є-Тевель" Шолом Алейхема, "Біла ворона" Ю.Рибчинського, Г.Татарченка та "Бал злодіїв" Ж.Ануйя, "Крихітка Цахес" за Т.Гофманом і "За двома зайцями" М.Старицького, "З коханням не жартують" П.Кальдерона і "Майстер і Маргарита" М.Булгакова, "Приборкання норовливої" та "Король Лір" В.Шекспіра, "Швейк" за Я.Гашеком і "Три сестри" за А.Чеховим, "Пігмаліон" Б.Шоу та інші....
"Пігмаліон" Б.Шоу - остання вистава, котру створив Сергій Данченко на сцені франківців. 20 серпня 2001 року увірвалося життя видатного режисера. Обов`язки художнього керівника франківців прийняв зараз народний артист України Богдан Ступка.
Франківці піклуються про духовність суспільства, відродження національної свідомості, культури, традицій народу.
Указом Президента України від 11 жовтня 1994 року театру надано статус Національного. Відтоді він іменується Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.
Від початку 90-х років франківці активно вписують свою творчість в європейський культурний контекст. Театр гастролював у Німеччині, Австрії, Греції, Югославії, Італії, Польщі, де його робота знайшла одностайно гідну оцінку.
Киев
(044) 279-59-21 - касса, 279-59-91 - администратор Касса: 10:00-19:00
|
ВНИМАНИЕ! Убедительная просьба писать только отзывы и комментарии по
работе данной компании (впечатления от товаров и услуг, о сервисе
обслуживания, компетентности персонала).
|
лариса
| e-mail: Larmass1979@mail.ru |
2011-03-18 09:21:43
классный спектакль все молодцы /приборкання норовливо/
Елена
| e-mail: bmwcars@ukr.net |
2011-02-13 18:37:48
Ходили всей семёй на спектакль" Шельменко Деншик".
Впечатлений уйма. Игра актеров замечательная... Это уже не первый спектакль который мы смотрим... По возможности будем ходить еще.
Оена
| e-mail: ekosmarty@yahoo.com |
2010-11-30 16:06:10
Неприємно вразила вистава "Швейк", ледве досиділи до кінця першої дії. Прикро, що така неякісна постановка і режисура, адже акторський склад чудовий!
До того ж, не розумію, навіщо театр імені Франка продає людям квитки на місця (причому аж ніяк не дешеві), з яких практично не видно сцени і акторів?!
| e-mail: roma1nch@mail.ru |
2010-02-20 16:28:02
тевье молочник -бесподобный спектакль.
Алена Видриган
| e-mail: raydenprg@mail.ru |
2010-02-20 10:25:52
О театре Франка, просмотренных его спектаклях ("Шельменко-денщик", "Братья Карамазовы", "Швейк", "Ревизор" и многие другие) и лучших актерах:
http://lifekiev.com/театр-имени-ивана-франка/
Тетяна
| e-mail: ne@mae |
2009-12-03 11:54:16
Дивилася вчора "Весілля Фігаро". Вистава просто чудова! Насміялася від душі! В головних ролях були Олексій Богданович, Остап Ступка та інші чудові актори, яким справді віриш! Усім рекомендую подивитися цю виставу!
Ольга
| e-mail: |
2009-04-18 21:20:21
Нещодавно Дивилась "Легенду про Фауста".Ще й досі під враженнями!П'єса досить оригінальна,феєрична, в імпресіоністичному стилі,до того ж дуже повчальна.Актори грали пречудово.Син і батько Ступки і Богдан Бенюк-генії українського і світового театрів.
Ірина
| e-mail: iravovak@mail.ru |
2009-03-20 23:11:31
Мені дуже сподобався"Ревізор", було дуже смішно і сучасно, актори просто чудові!!!
лена
| e-mail: helensvetik@gmail.com |
2009-03-05 17:00:52
Была на Ромео и Джульета, в феврале 2009. Стыд и срам. Актеры-мужчины с уклоном на голубую ориентацию. Я слышала, что постановщик - голубой. Пришла посмотреть классику, а увидела порнуху, откровенные эротические сцены. Отвращение берет. Порнуху я могу посмотреть где угоднр, ее везде полно. Все таки театр должен нести в массы хоть каплю культуры. Мир переверулся с ног на голову.
Инна Осадчая
| e-mail: homeoffice@meta.ua/ |
2008-04-17 18:20:00
очень понравилось так насмеялась до коликов