Хоровод любові.
Автор - А.Шніцлер.
Переклад - І.Мегели.

Вистава  «Хоровод любові» досить специфічна як для Молодого театру, так і для його художнього керівника і постановника вистави Станіслава Мойсеєва.

Незважаючи на ексцентричне видовище, вибудований яскравий відеоряд і  відверту типажну акторську  клоунаду, сюжет за сюжетом (а вистава  нараховує 10 еротичних сцен),  дедалі більше  розумієш те,  що людство (читайте: Людина!) нарешті “спромоглося” знецінити  навіть  найдорожче,  що в нього, по суті, лишилося, - кохання, стосунки  між чоловіком і жінкою; коли проникнення і поступове  осягнення  душі  один одного змінюється  миттєвим проникненням у тіло (у  першому  розумінні цього слова!)”.

І зовсім  не важливо, чиє  це тіло взагалі. Ну як тут мимоволі не згадати анекдот: “Ой, Маню, як же мені добре з тобою! – Я не Маня, я Галя! – Все одно добре…”

Автор п’єси Артур Шніцлер у вироках і присудах  стосовно людини (Тварини чи Божественного створіння?) досить жорстокий і  надає перевагу першому, тобто – Тварині. Цинічно? Так! А хто сказав, що людина, яка перестає  випрацьовувати  гормон людяності, не заслуговує на цинізм? А тому:

¨     КОХАННЯ – знецінюється. І взагалі-то, з чим його їдять?..

¨     ШЛЮБ? Окрім  штампу в паспорті та  узаконеного  державою біологічного співпроживання на відведеній території, що, як правило, характеризується биттям фамільної порцеляни та  народженням  законних спадкоємців, майже нічим від НЕШЛЮБУ не відрізняється,  за винятком того, що в останньому  випадку за розтрощений посуд прийнято нести матеріальну відповідальність.

Таким чином, людині  нічого не лишається, окрім плутанини в орієнтирах та  сексуального “піратства”.

Що лишається бідолашному Театру, що віднедавна  є не просто “дзеркалом українського народу”, а “дзеркалом  незалежного українського народу”?..

Звичайно, ХОРОВОД ЛЮБОВІ. Ласкаво просимо до кола!..