Наймичка.

 У спогадах славетного корифея українського театру ХІХ століття Миколи Садовського є такі слова: “Трупа зоставалася під моєю орудою і грала весь театральний сезон у Ростові та Новочеркаську.

У цей же таки сезон прийшла з цензури п’єса “Наймичка Івана Карпенка Карого, і в тому ж таки Ростові була вперше виставлена…На виставу приїхав крадькома з Новочеркаська сам  Карпенко-Карий….“Наймичка” так захопила всіх – і слухачів, і акторів, що були такі сцени, де й публіка, і актори, і навіть суфлер, якому це зовсім не належить, плакали, захлинаючись сльозами. П’єса зразу сподобалася публіці й пройшла з великим успіхом багато разів…”

Створена молодим режисером Ларисою Семирозуменко п’єса українського класика набула неповторного нового дихання й звучання.

У центрі уваги чиста наївна Харитина – дівчина-дитина, що прагне знайти домівку, захист, родину і своє  кохання. Її характер сформувався не під впливом, а здавалося б, усупереч тяжким обставинам  сирітського життя. А поряд – немолодий багатий Цокуль, відчув гостру потребу повернути  втрачене й зраджене заради багатства кохання й чистоту юності.

Чи вдасться знайти Харитині  в особі Цокуля батька? Чи  зможе Цокуль спокутувати свій давній гріх, влаштувавши  дівчині долю?..